Ø

Ø
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ È
É Ê Ë Ē Ė Ę Ě
Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ Ƣ
Ɡ Ĥ Ħ Ì Í Î Ï
Ī Į İ I IJ Ĵ Ķ
Ḱ Ǩ Ƙ Ⱪ Ļ Ł Ĺ
Ľ Ŀ LJ Ñ Ń Ņ Ň
N̈ Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó
Ô Õ Ö Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ
Ɽ ß ſ Ś Ŝ Ṡ Ş
Š Þ Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ
Ʈ T̈ Ù Ú Û Ü Ū
Ŭ Ů Ű Ų Ư Ŵ Ⱳ
Ẋ Ý Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ
Ẕ Ȥ Ⱬ Ź Ż Ƶ Ž        
Не плутати з ∅ — порожньою множиною.

Ø, ø — літера розширеної латинської абетки, що використовується в скандинавських мовах (данській, норвезькій, фарерській, давньошведській, давньоісландській), а також південносаамській мові. Позначає голосний звук — огублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення [ø] або огублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення [œ]. У мовах, що використовують латинський алфавіт, але не мають цієї літери, записується поєднанням літер ое або літерою ö. У Міжнародному фонетичному алфавіті символ Ø використовується для позначення огубленого голосного звука переднього ряду високо-середнього піднесення /ø/.

Назва


Мови

Мова МФА Примітки
данська /ø/ [œ] — алофон /ø/; [ø] пом'якшує попередній приголосний, [œ] — не пом'якшує.
давньоісландська /øː/ на письмі — Œ / Ǿ; згодом злилася з Æ /ɛː/.
давньошведська /ø/ у сучасній шведській відповідає літері ö.
норвезька /ø/ [œ] — алофон /ø/.
фарерська /ø/ [œ] — алофон /ø/.
південносаамська /o/, /oe/ дифтонги yø [yo], øø [oe].

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ø
  • Robert Bringhurst (2002). The Elements of Typographic Style, pp. 270, 284. For typographic reference to «slashed o».